Психолог

Звертатися до фахівця потрібно, якщо людина відчуває/має:

• глибокий сум та/або пригнічення понад два тижні поспіль;
• надмірні страхи та/або тривогу;
• різкі зміни настрою, розгубленість, порушення розумових здібностей, зниження концентрації уваги;
• надмірну втому, проблеми зі сном, складності при виконанні рутинних побутових справ;
• відхід від звичного кола спілкування, відсутність бажання підтримувати стосунки з друзями та близькими;
• зміни в харчуванні (переїдання або ж відсутність апетиту), зловживання алкоголем та/або наркотичними речовинами;
• надмірну ворожість, а також напади люті й агресії; суїцидальні думки

Де можна отримати допомогу

В Україні діє безкоштовна психологічна допомога для людей у відчаї. Зокрема, працює онлайн-платформа “Розкажи мені”. За допомогою можна звернутися й до громадської правозахисної організації “Ла Страда”.

Крім того, працює кризова національна лінія запобігання суїцидів та профілактики психічного здоров’я “Lifeline Ukraine” (телефон – 7333). Вона – цілодобова, анонімна та безкоштовна.

Психологічну підтримку ви можете отримати, зателефонувавши на лінію довіри: 096 000 1558.

Пам’ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
• Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.
• Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
• Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
• Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
• Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.                                     
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.                              
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.                      
5.  Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.        
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Шановні батьки! У вас підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.
13. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Події сьогодення багато кого змушують відчувати тривогу.
Тривога — це нормально і природно. Втім, загострюючись, подібні емоції можуть перерости в сильне занепокоєння і вкрай негативно впливати на наше життя.
У МОЗ підготували кілька способів, які допоможуть повернути внутрішній спокій.
1. Пильнуйте дихання!
Дихальні практики помічні у моменти загострення тривожності. Спеціалісти рекомендують два способи використання дихальних практик:
«4-4-5»: Зробіть вдих на 4 рахунки і видих на 4 рахунки. Робіть це упродовж п’яти хвилин. Якщо вам вдасться вирівняти дихання, ви сповільните пульс. Це допоможе відчути спокій.
«4-7-8»: Глибоко вдихніть і видихніть. Потім зробіть вдих через ніс на рахунок 4, затамуйте подих, порахувавши до 7, і на рахунок 8 повільно видихніть. Приділіть цій вправі кілька хвилин.
2. Займіться фізичною активністю
Часто активність допомагає впоратися з тривожністю краще за інші практики. Дуже нервуєте? Вийдіть на недовгу прогулянку або займіться йогою. Фокус на тілі допоможе переключити увагу з тяжких думок.
3. Приділіть час побутовим справам і хобі
Любите прибирати чи мити посуд? Вишиваєте чи малюєте аквареллю? Будь-яка активна дія – це прекрасний спосіб відволіктися від тривожних думок.
4. Дотримуйтеся гігієни споживання новин
Якщо перегляд інформаційних сюжетів зумовлює у вас тривогу, вимкніть телевізор/гаджет. Спробуйте переглянути фільм, почитати книгу чи послухати заспокійливу музику. Дуже важливо навчитися «фільтрувати» інформацію, яку ви споживаєте з засобів масової інформації. Тож варто об’єктивно ставитися до почутих новин та турбуватися про гігієну споживання інформації в мережі.
Якщо ж вам не вдається впоратися з тривожністю самотужки, або ж вона порушує вашу взаємодію з друзями, колегами, близькими, погіршується ваша трудова діяльність, виникають проблеми зі сном та харчуванням, і така ситуація не минає впродовж тривалого часу – зверніться по допомогу до свого сімейного лікаря.

• Не надавати ніякої особистої інформації (ім’я, вік, адресу, номер телефону, номер школи, місце роботи батьків) без згоди батьків.
• При отриманні інформації, яка примусить почуватися некомфортно, потрібно розповісти батькам або вчителю.
• Ніколи не погоджуватись зустрітися з тим, з ким познайомився/познайомилася в Інтернеті, без попередньої згоди батьків.
• Ніколи не висилати свої фото людині, з якою познайомився/познайомилася через Інтернет, не порадившись з батьками.
• Не відповідати на листи чи прохання, які викликають почуття дискомфорту або сорому. Разом з батьками потрібно встановити правила роботи в Інтернеті: час роботи в Інтернеті та сайти, які можна відвідувати.

• Признавати її право на помилку. Пояснювати їй, що коли навчаєшся чомусь новому, помилки та невдачі неминучі. Хто не вчиться, той не помиляється.
• Постійно показувати дитині, що впевнені в ній. Нехай дитина відчує, що ви розумієте її труднощі та обов’язково допоможете їй справитись з ними.
• Навчити дитину розраховувати свої сили. Не давайте їй дуже довго займатись і в той же час зробіть так, щоб дитина з самого початку звикла відводити домашньому завданню достатньо часу.
• Забезпечити дитині спокійний та звичайний ритм життя.
• Не вимагайте, щоб син чи донька були відмінниками або щоб вчителька постійно їх хвалила.

Найпоширеніші ознаки того, що ваша дитина є жертвою булінгу:
1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.
2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).
3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.
4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.
5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.
6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.
7. Має розлади сну або часті погані сни.
8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.
9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як батькам і школі запобігти булінгу

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки Ви побачили або дізналися про булінг:
– Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля – булінг не можна ігнорувати.
– Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
– Уникайте слів жертва чи агресор – це призводить до стигматизації.
– Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
– Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
– Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
– Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
– Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
– Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
– Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

• Любіть дитину. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.
• Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
• Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
• Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
• Обмежте огляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хвилин.
• Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.
• Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правилами і обов’язками.
• Пам’ятайте, що діти – не прості продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну долю.

http://la-strada.org.ua

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності)
заяв про випадки булінгу (цькування)

Реагування адміністрації на випадки булінгу (цькування) в школі здійснюється на таких принципах:

1. законності;
2. відкритості та прозорості;
3. дотримання прав і свобод людини;
4. поваги та неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування);
5. конфіденційності;
6. взаємодії та співпраці;
7. невідкладного реагування;
8. комплексного підходу;

9. нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

Повідомлення, заява про випадки булінгу (цькування) подається на ім’я директора (дотримується конфіденційність).

Відповідно до такої заяви, директор школи видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор школи створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (Далі – Комісія) та скликає засідання. До складу такої комісії можуть входити педагогічні працівники (в тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, директор школи та інші заінтересовані особи. Якщо комісія визначила, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор школи зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної Поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної Поліції України із заявою.

Практичний психолог та соціальний педагог у межах своїх посадових обов’язків:

1. діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування);
2. за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників;
3. розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого;
4. забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).